Капніст Василь Васильович

Український і російський письменник, поет, громадський діяч

Народився 23 лютого 1758 р. (за іншими відомостями — 1757 р.) в с. Велика Обухівка (тепер Миргородського району Полтавської області). Походив з давнього роду вене­ціанських дворян. Його батько Василь Петрович Капніст, грек за національністю, 1711 р. під час прутського походу Петра І вступив на службу до російської армії. У 1737—1750 рр. був миргородським полковником, а потім бригадиром російської армії. Загинув на початку Семирічної війни 1756—1763 рр.

Діяльність В. Капніста була пов'язана з Полтавщиною. Він був директором училищ і генеральним суддею Полтавської гу­бернії. Друкуватися почав 1780 р. («Сатира І»). Коло літературних інтересів В. Капніста дуже багатогранне: оди, елегії, п'єси, в яких він оспівав мальовничу природу України, життя і побут її народу («Обухівка», «В пам'ять береста»).

Перу поета належить вірш на честь Полтавської битви. Його «Чижик» — переспів вірша Г. Сковороди «Ой ти, птичко желтобоко».

У своєму маєтку в Обухівці створив домашній театр, на сцені якого, зокрема, було поставлено його комедію у віршах «Ябеда» (1798, гостра сатира на бюрократію і суд). Ця п'єса входила до репертуару Полтавського вільного театру, який очолював І. Кот­ляревський, а також Харківської трупи Д. Трощинського в с. Кибинцях Миргородського району.

В. Капніст — один із перших перекладачів російською мо­вою «Слова о полку Ігоревім», автор відомої «Оды на рабство» (1783), яку дослідники вважають протестом проти введення в Україні кріпацтва.

Перебуваючи свого часу на військовій службі, В. Капніст був добре обізнаний з військовою козацькою справою. Тому заміна українського козацького війська карабінерами викли­кала в нього обурення. 1788 р. він подав Катерині II проект «Положення, на каком может быть набрано и содержано войско охочих козаков». На його думку, це мало бути незалежне від російського добровільне козацьке військо з командуванням зі старшин-українців, обраних козаками. Катерина II схвально поставилася до проекту, проте його реалізацію замість Лівобе­режної було перенесено на Південну Україну.

Бажаючи незалежності своїй Батьківщині, 1791 р. з'ясував можливості допомоги Україні (якщо вона повстане проти Росії) з боку Пруси. В Обухівці заснував гурток, члени якого обгово­рювали громадські й політичні справи, мріяли про повернення втраченої автономії, підтримував зв'язки з гуртком прогресив­ної молоді О. Палицина на Харківщині.

Поет не був осторонь подій Вітчизняної війни 1812 р. З-під його пера вийшло «Видение плачущего над Москвою россиянина в 1812 году».

Помер 9 листопада 1823 р. у с. Кибинці. Похований у Вели­кій Обухівці.

Любіть Україну!

21 лютого представники всіх націй і народностей можуть відзначати Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене на Генеральній конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 17 листопада 1999 року.

Головна декларована мета Міжнародного дня рідної мови — сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. Крім того, ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети.

«Мова є дзеркало думок народу»

«Мова є дзеркало думок народу»

— Х. Сехадор

21 лютого представники всіх націй і народностей можуть відзначатиМіжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене на Генеральній конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 17 листопада 1999 року.

«Всі найголовніші іноземні мови можна вивчити за шість років, але для вивчення своєї недостатньо цілого життя»

— Вольтер

Головна декларована мета Міжнародного дня рідної мови — сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. Крім того, ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети.

Міжнародний день рідної мови можуть відзначати носії 6000 мов, які на сьогоднішній день зафіксовані в світі.

«Як не кажи, а рідна мова завжди залишиться рідною. Коли хочеш говорити по душі, жодного французького слова в голову не йде, а якщо хочеш блиснути, тоді інша справа»

— Лев Толстой

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Однак багато мов сьогодні знаходяться на межі повного зникнення. У деяких мов не залишається живих носіїв, тому одним з методів порятунку лінгвістичного багатства планети експерти називають вивчення іноземних мов.

«Для опанування мови більш важливою є вільна допитливість, ніж страшенна необхідість»

— Святий Августин

21 лютого- Міжнародний день української мови!

21 лютого Міжнародний день рідної мови

24 лютого - День святого Власа

Двадцять четвертого лютого - День святого мученика Власа (День Власа, Влас, Улас).

Християнська церква в цей день відзначає день пам’яті великомученика Власа, єпископа Севастійського, що жив у IV столітті. У часи цькування християн він жив на горі Аргеос і за свого життя відзначився великим благочестям. Житіє святих розповідає, що до нього приходили звірі й прилітали птахи з усієї околиці, і Власій наглядав за ними: кого годував, кого лікував і давав прихисток. Також Власій опікувався бідними людьми. На доказ такої опіки розповідається, як святий Влас повернув бідній вдові останнього вепра, якого вкрав вовк.

Весняний цикл свят

Разом із пробудженням природи від зимового сну починається цикл весняних свят, що супроводжується піснями, іграми, хороводами. До весняного календаря наші прадіди зараховували й свято Стрітення (15 лютого), яке вважалось перехідним містком від зимового до весняного обрядового циклу: це був день першої зустрічі зими з літом. Але справжній прихід весни пов'язувався з появою перших птахів: прилітаючи з вирію, вони на крилах несуть весну-літо, а в образі птахів прилітають душі новонароджених та прабатьків, які охороняють врожай.

Приблизним початком весни вважався день преподобної мучениці Євдокії, або Явдохи (14 березня). За старим стилем Євдокії святкували 1 березня, а цей день вважали початком нового року, який приходить із пробудженням природи. У цей день прокидається байбак, але тільки вийде з нори, «тричі свисне й знову лягає на другий бік»; далі прокидається ховрашок; ще далі – риба хвостом лід розбиває.

Весняний цикл календарних свят мав особливе значення, бо пов'язувався з закладанням майбутнього врожаю. Тому люди за допомогою обрядів та ритуальних дій намагалися всіляко прискорити прихід весни, тепла, дощу. Вони вірили, що весна принесе щедрі дари, коли її шанувати, співати їй хвалу, закликати її. Так як цей період пов'язувався ще й із пробудженням людських почуттів, то весняна обрядовість багатарозмаїтими молодіжними розвагами та поетичними народними співами - веснянками, що пронизували не одне свято та обрядове дійство.

Головним святом весняного циклу є Великдень (Воскресіння Господнє) - найбільше християнське свято, яке органічно поєднує язичницькі ритуали та церковні обряди, а завершується весняний обрядовий циклВознесінням Господнім на сороковий день після Великодня, щорічно у четвер.

15 лютого - Стрітення

П'ятнадцятого лютого - свято Стрітення, в народі"Стрічання", "Громиця", "Зимобор", яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового.

На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою: 

- Боже, поможи тобі, зимо! - каже літо.
- Дай, Боже, здоров'я! - відповідає зима.
- Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила! 

За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення - 15 лютого - та в день святої Анни - 22 грудня. В народі уявляли, що навесні Зима - стара баба, а Літо - молода дівчина.

Фільм "Афганістан. 80-та розвідрота. 20 років поспіль"

Сергей Лемешев - Вечерняя песня (Тихесенький вечiр)

моим друзьям. УЧИСЬ ПРОЩАТЬ .

Історія про дівчинку, яка наступила на хліб

Батькова наука

До українців. Актуальні художні й публіцистичні твори

http://dhost.info/newbabilon/index.html

Володимир Самійленко

ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО

Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач,

В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем.

Конкурс „Альбус“

Ласкаво просимо учнів 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 класів взяти участь в конкурсах з української мови, фізики, української літератури, біології, математики, географії, історії, хімії, англійської та німецької мови.

http://www.irsho.ua/irsho-albus-344.html

Як ми говоримо

Як відомо, паразитів треба позбуватись. А отже, слів-паразитів це також стосується. То як із ними боротись?
     Слова-паразити – це такі собі вставні «малі слова» (прийменники, сполучники, звертання, словосполучення, навіть продовження однієї букви і т. п.), що не несуть якогось певного змістового навантаження і переважно вживаються для зв’язку слів, для зв’язку мовлення.
     Ці паразитні словечка міцно в’їдаються в лексикон людини і стають звичкою в розмовній мові. Вони бувають абсолютно безглуздими, часто збивають співрозмовника з пантелику і заважають розумінню сказаного.
     Примітним є також факт, що сама людина, яка вживає слова-паразити, їх не помічає, а на співрозмовника вони справляють підсвідоме негативне враження. Для прикладу, часто люди мають звичку, підбираючи слово, тягнути звуки «е-е-е» або «м-м-м», що, зазвичай, дуже дратує слухачів.
     Існує думка, що слова-паразити найчастіше трапляються в мові людей, які мають малий словниковий запас. Але це не завжди так. Слова-паразити «пристають» переважно до людини, яка часто робить затримки в мові, не може швидко підібрати потрібне слово. Це можуть бути і люди з багатим мовним запасом.