Якщо ви зацікавлені, щоб ваша дитина виростала гармонійною особистістю та хочете налагодити з нею діалог взаєморозуміння, навчіться розмовляти мовою, яка властива маленькій людині. Як її визначити, як навчитися вправно нею спілкуватися, як бути вимогливими і водночас люблячими батьками?Цьому допоможе книга знаменитого автора Гері Чепмена "П'ять мов любові". Зрозумівши, якою мовою "говорить про любов" ваш малюк, ви зможете уникнути непорозуміння у спілкуванні з ним та дати йому відчуття упевненості в собі.
1. Слова схвалення
Поки діти маленькі, батьки не шкодують лагідних слів. Вони захоплюються немовлям: "Ой! Які у нас оченята (вушка, волоссячко)!"
Дитина починає повзати, батьки - в захваті. Вона вчиться ходити, тато і мама підбадьорюють її: "Ось так! Давай! Молодець!"... Дитина підросла, і чомусь похвала поступається місцем для зауважень. Дитина дорослішає, і все рідше ми хвалимо її, помічаємо тільки помилки.
Якщо її рідна мова - слова заохочення, критика їй протипоказана. Пройде двадцять років, а у неї у вухах звучатиме: "Яка ж ти товста! Ну хто на тебе подивиться?", "Дурень! Як тебе досі зі школи не вигнали?", "Такий, як ти, нічого не доб'ється у житті". Переконуючи дитину, що вона не гідна ні любові, ні поваги, ви калічите її на все життя.
