Свято Маланки і Василя, яке відмічають напередодні старого Нового року. На відміну від Святого вечора під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м'ясні страви.
З настанням сутінок по селу ходили ватаги щедрувальників в карнавальних костюмах з музиками. Серед гуртів переважали парубочі громади ряджених, окремо ходили і гурти дівчат.
Дівоча Маланка здебільшого щедрувала під вікнами, а парубки просилися до хати. Прихід ряджених був доброю ознакою, тому їх зазвичай радо запрошували в оселю.
Спочатку виконувались величальні щедрівки для кожного члена сім’ї, потім співали пісень про Маланку:
Пустіть Маланку, пустіть до хати, наша Маланка замерзла в п'яти.
Серед ряджених найчастіше зустрічаються образи Маланки, Василя, кози, діда з бабою, циган, ведмедя, журавля, кота...
Мотиви щедрівок близькі до колядок, але в щедрівках відсутні мотиви сотворення світу. Натомість переважають мотиви одруження, героїчні та оспівується праця. Щедрівки або підноворічні пісні прославляють загальну щедрість і гостинність.
А вранці українці засівають оселі збіжжям із відповідними примовляннями. Із самого ранку хлопці, дівчата не засівають, набирають в рукавички й кишені зерна жита, пшениці і починають засівати. Спочатку власну домівку, потім у родичів, знайомих і сусідів:
Ой роди, Боже, жито - пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!... На щастя, на здоров'я, на Новий рік!
Господарі пригощають посівальників пирогами, горіхами, цукерками, платять дрібні гроші.
Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.
Щедрик, щедрик, щедрівочко,
Йди з хати до хати
Добрих друзів добрим словом —
Серцем привітати.
Пироги, вилазьте з печі,
Наливайтесь, вина.
Добрий вечір, щедрий вечір,
Мати Україна.
Отже, Старий новий рік - це наше рідне свято - незвідане, таємне, казкове незбагненне, неповторне, чарівне.
