понеділок, 22 грудня 2014 р.
вівторок, 16 грудня 2014 р.
субота, 13 грудня 2014 р.
середа, 10 грудня 2014 р.
Ялинкові іграшки з лампочок: джерело ідей для новорічного декору
Так які ж ялинкові прикраси можна зробити з цієї повсякденною і вже непотрібної в побуті речі ? Сьогодні розповімо і покажемо, які можна зробити новорічні іграшки з лампочок.
вівторок, 9 грудня 2014 р.
Витинанка
Витинанка (походить від слова «витинати» – «вирізувати») – стародавній вид українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі та багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем чи видовбані сокиркою на папері, дереві, іншому рослинному матеріалі.
У вигляді власне паперової прикраси витинанка на Україні відома вже з першої половини ХІХ ст. Із середини, а особливо з кінця ХІХ ст., коли папір стає доступним матеріалом для багатьох верств населення, витинанка надовго входить у селянський побут і «поселяється» в українських хатах. Доступність та легкість технічних прийомів й різноманітні ефекти, що виникають від складання паперу за різними схемами, зробили витинанку традиційною прикрасою українського житла, і вона досить швидко набула масового поширення в окремих регіонах.
понеділок, 8 грудня 2014 р.
субота, 6 грудня 2014 р.
Очіпок
«Венера, так само як і Юнона, одягла святковий убір української молодиці, але вже інший, вишуканіший, яскравіший, як подобає богині краси й кохання, та ще й молодшій за віком від Юнони. Замість аскетичної кибалки, що лишає відкритим тільки лице, у неї грезетовий, тобто парчевий, очіпок». Іван Котляревський «Енеїда».
В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока. Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка ніби обрамляла тіло людини й захищала її від зла. Це ж стосується головного убору: для дівчат вінок, жінок — хустка, очіпок, намітка.
Знайомимося з українським старовинним жіночим убором ОЧІПКОМ.
За визначенням словників «очіпок» — головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, інколи з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся.
Цей убір голови відомий з XIX ст. Найдавнішим убором була намітка. Її завій складний і мабуть тому перестали нею пов’язуватись. Очіпок (збірник) являв собою м'яку шапочку на підкладці, що стягувалась ззаду шнурком, щільно прилягала до голови, і волосся не вибивалось назовні.
Сила слова
Багато вже сказано, написано про слово, його силу. Можемо навести безліч прикладів з літератури, історії, життя, коли дійсно доброзичливе, щире, вчасно промовлене слово давало силу жити, творити, з «дна моря підіймало». А що робити, коли кругом знають лиш «торочити», що «не вийде, не получиться, …»? Ця притча, думаю, дасть відповідь і на це запитання, і на багато інших.
Так от, ще тоді, коли черепахи вміли говорити, та й, взагалі, багато що ще вміли, зібрались якось вони разом і вирішили влаштувати між собою змагання: хто швидше добереться до вершечка дуже стрімкої вежі. Навколо зібралася ціла юрба, щоб подивитися на це дійство та підбадьорити учасників забігу. І змагання почалося ...
Якщо сказати по правді, то ніхто в натовпі не вірив, що черепахи здатні досягти вершини вежі. Навколо чулося:
- О, це ЗАНАДТО складно!- Їм НІКОЛИ не досягти вершини!
Або:
- Нізащо у них не вийде ... Башта занадто висока!
Черепахи теж чули ці вигуки. Ось деякі з них почали падати вниз. Одна за одною…
А натовп продовжувала кричати: «Занадто складно! Та де там! »
Але ОДНА з них продовжувала лізти все вище і вище, все вище ...
Вона не здалася! Вона стала єдиною, кому вдалося досягти вершини!
Ось тоді-то всі інші черепахи захотіли дізнатися, як цій, одній-єдиній, вдалося здійснити такий подвиг? Один з учасників змагання запитав черепаху, як вона зуміла знайти в собі сили здолати вежу і досягти мети.
І тут з'ясувалося, що переможниця була … глуха!
Мораль цієї притчі:
Не слухайте тих людей, що прагнуть негативно або песимістично дивитися на світ, тому що вони відберуть у вас ваші найчудовіші мрії та прагнення - ті, що приховані у вашому серці!
Завжди пам'ятайте про те, яку силу має слово. Тому що все, що ви чуєте або читаєте, відбивається і на тому, що ви робите!
І тому: ЗАВЖДИ дивіться на світ позитивно!
А головне:
Залишайтеся глухими, коли люди говорять ВАМ, що ви не зможете втілити в життя свої мрії! Ще й як зможете!!! Спробуйте.
четвер, 13 листопада 2014 р.
Цікаве про мову
9 листопада наша країна святкувала День української писемності та мови. Це свято було започатковано Указом президента України № 1241/97 від 6 листопада 1997-го. Традиційно цього дня всіх українців запрошують написати Всеукраїнський диктант національної єдності і перевірити свої знання.
За православним календарем 9 листопада вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця — послідовника Кирила і Мефодія. Вважається, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували кілька видів писемності, деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови здебільшого складається з аналогів грецьких літер і декількох слов’янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця.
У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: в Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляють майже 45 мільйонів людей і вона належить до найпоширеніших мов світу.
Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.
Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…
Щодо початку писемності в українських землях тривають наукові дискусії. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби.
Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть.
Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить “Повість врем’яних літ” (або “Повість минулих літ”), написаний на початку XII століття.
Автором “Повісті” вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-літописець (близько 1050 – 1114 рр.). Також його перу належать житія святих…
Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
П’ять мов любові до дитини. Поради батькам
Якщо ви зацікавлені, щоб ваша дитина виростала гармонійною особистістю та хочете налагодити з нею діалог взаєморозуміння, навчіться розмовляти мовою, яка властива маленькій людині. Як її визначити, як навчитися вправно нею спілкуватися, як бути вимогливими і водночас люблячими батьками?Цьому допоможе книга знаменитого автора Гері Чепмена "П'ять мов любові". Зрозумівши, якою мовою "говорить про любов" ваш малюк, ви зможете уникнути непорозуміння у спілкуванні з ним та дати йому відчуття упевненості в собі.
1. Слова схвалення
Поки діти маленькі, батьки не шкодують лагідних слів. Вони захоплюються немовлям: "Ой! Які у нас оченята (вушка, волоссячко)!"
Дитина починає повзати, батьки - в захваті. Вона вчиться ходити, тато і мама підбадьорюють її: "Ось так! Давай! Молодець!"... Дитина підросла, і чомусь похвала поступається місцем для зауважень. Дитина дорослішає, і все рідше ми хвалимо її, помічаємо тільки помилки.
Якщо її рідна мова - слова заохочення, критика їй протипоказана. Пройде двадцять років, а у неї у вухах звучатиме: "Яка ж ти товста! Ну хто на тебе подивиться?", "Дурень! Як тебе досі зі школи не вигнали?", "Такий, як ти, нічого не доб'ється у житті". Переконуючи дитину, що вона не гідна ні любові, ні поваги, ви калічите її на все життя.
Підписатися на:
Дописи (Atom)