Здавна вважається, що купання на Водохреща сприяє зціленню від різних недуг. Жорстких правил, як треба купатися на Водохреща, немає. Але, як правило, купанням є триразове занурення у воду з головою.
При цьому віруючий хреститься і вимовляє “В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!”. Водосвяття може здійснювати тільки священик – читанням відповідних молитов і триразовим зануренням хреста у воду. На водоймах для цього заздалегідь робиться ополонка – йордань – як правило, у формі хреста.
Але не слід забувати, що перш, ніж зайти у воду, потрібно підготувати своє тіло — розігріти м’язи. Промовити “Отче наш” і “Богородице Діво”, три рази глибоко вдихнути і сміливо зайти у воду. Перебувати у воді можна не більше пари секунд. У воді треба безперервно енергійно рухатися, наголошує лікар. Коли людина виходить з води, їй потрібно швидко одягнути халат або спортивний костюм. Людям із порушеннями мозкового кровообігу, психічними розладами, гіпертонією, шкірними хворобами, хворим на серцево-судинні захворювання, приміром ревматизм, занурюватись не варто!
Зазвичай “водні джерела” (ставки, річки, озера) освячуються в саме свято Водохреща, після літургії. Зазвичай, після богослужіння 19 січня віряни купаються у водоймищі, де вирубана ополонку, є драбинка, іноді – місце для переодягання. Зазвичай віряни спеціально шиють довгі сорочки, у яких вчиняється занурення. У купальниках церква не рекомендує купатися на Водохреща. На водохресних купаннях зазвичай присутні медики.
Церква застерігає від надання магічного характеру водохресному купання – це народна традиція, яка існувала у християнських народів ще до прийняття християнства на Русі. З Хрещенням Русі (у 988 році) вона поступово поширилася і серед наших предків. У греків також є така традиція – на Хрещення 19 січня прийнято занурюватися у воду.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні і духовні хвороби.
У цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Здавна у народі освячену на Водохреща воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, будинки і тварин. Залишається загадкою той факт, що Водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду.
До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Зате дівчата в освячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум’яними. Всього до Водохреща протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
Напередодні Хрещення святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять – постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви – смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху – хліб, «щоб хліб родився».
На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожен господар кропить усіх членів сім’ї, будинок, інші будівлі, криниці.
За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана з льоду вирубували великий хрест («Йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.
За радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогви учасники цих процесій несли запалені “трійці” – три свічки, перевиті зіллям васильків, чебриків та інших квітів. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
Немає коментарів:
Дописати коментар