Жилавий понеділок

Жилавий понеділок (Чистий, Поминальний понеділок, Полоскозуб) — перший день Великого посту.

Цього дня господині не готують гарячих страв - то чи не єдиний у році день, коли не варять борщу - а печуть на сухій сковороді житні коржі з неквашеного тіста — жиляники(жилованики, жилавинки, «жиловики», «жиловці», «дужики», «жильні коржі», «жильники»). Пекли жиляники з житнього борошна на воді, без солі й соди. Поверх робили надріз у вигляді хреста й витискали візерунок головкою свяченої маківки для краси й більшої сили. Кожен член родини мав з’їсти хоч одного коржа. Для пом’якшення смаку до жиляників подавали добре посолену терту редьку, свіжий тертий хрін з буряком і буряковим квасом, січену квашену капусту або огірки без олії.

На Вінничині, перед тим, як посадити їх у піч, ворожили в такий спосіб. На кожного члена родини готували «іменні» книші. Оздобивши верхівку хрестиком із соломи, їх саджали на черінь і стежили, коли спечуться.Якщо «жилавинок» піднявся, то це означало, що його власник проживе довге й щасливе життя, а коли ж «не виріс», тобто не піднялася верхівка або пригоріла — скоро відійде з цього світу, щонайгірше, коли середина коржика осіла — «то віщування гробу».

Їсти сідали досить пізно.  Крім того, варили яйце, проколювали навскрізь дірочку і клали в тепле місце. Воно мало лежати весь піст — до Великодня. 

Цей день ще має назву Полоскозуб: вважалося, що треба полоскати горілкою або вином зуби, аби не залишило­ся в них скоромної їжі після Масниці. За повір’ям, такий обряд захищає від чортів, які під час посту намагаються відібрати сир разом з зубами. Господині, «полощучи зуби», пили горілку не чаркою, ановою покришкою від того горщика, в якому кашу варили. По обіді йшли зазвичай до церкви «на поклони».

Коли церковний дзвін сповіщав, що Христос воскрес, богомільні жінки тричі хрестилися, приказуючи:

— Хрін та редька, хрін та редька! — це означало, що вони не забули про Великий піст.

Цей день та­кож називали Чистим понеділком. Чистий тому, що господині обіду не варили і їхні горщики залишалися чистими. Напередодні господині ретельно вимивали домашній посуд — миски, тарілки, ложки та горшки — «щоб не залишилося скоромнини» — і виставляли сушити їх на одвірках, миснику, печі. Цього дня, казали селяни, — «посуда відпочиває».

Вважали, що подібні суворі обмеження першого дня Великого посту сприятимуть скорішому й легшому перенесенню всього семитижневого випробування: «У Жилавий понеділок треба заправляться на пуст коржами, щоб пуст не стягнувсь, не здався довгим» (Полісся), «їж жильного коржа, то будеш бравим і жилавим, і піст скоро минеться» (Наддніпрянщина).

В цей день у багатьох селах Полтавщини не заведено працювати, «щоб не пообривало пальців».

В цей день також намагались нікуди не виходити і, поївши жиляників, спочивали.

На Закарпатті перший понеділок Великого порту називають «поминальним».

У цей день чоловіки сходились до корчми, щоб скріпити спілку — хто з ким буде спільно працювати. У давнину на поминальний понеділок ґазди лагодили взаємини з ковалями. Оскільки цим ремеслом займалися переважно цигани, то їм віддавали безкоштовно свинячу голову. Якщо хтось не зголошувався на таку «угоду», коваль відмовляв у послугах.

У Карпатах коржі пекли не в понеділок, а у четвер, за що його й називали «Живним четвергом». У перший понеділок Великого посту відмовлялися від сніданку, на обід варили кулешу і їли її без масла, з часником.

Особливо ревно постували першого тижня пастухи, щоб не оскоромитись, бо, за повір’ям, «то би була шкода межи худобов, бере її вовк чи медвідь, б’є грім».

Народні прикмети:

Як у чистий понеділок погода ясна, то й пшениця уродить рясна.