19 січня - Водохреща або Йордан (цілющі властивості свяченої води)

Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.

Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Свято Богоявлення у перші віки християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного помноження хліба. Тому й сьогоднішню назву свята «Богоявлення», як стверджує у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

Обряд Водохреща та свячена йорданська вода

Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.

На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.

Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордан» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».

Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.

До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.

Йорданські традиції

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...

Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця».

У той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».

«Моя теща, — згадує Свирид Галушка, — цілий місяць, було, і сама на річку не йшла, і інших не пускала — така була завзята проти чортів! ... Жінка не раз жартома сперечалася з нею: «Та що вони вам, мамо, зробили ті чорти — що ви на них так напосілися?» Де там!... і слухати не хотіла».

Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».
На Слобожанщині є повір'я, що в день Водохреща буває така хвилина, коли вода перетворюється на вино. Розповідають: один купець їхав з ярмарку і заїхав на річку коні напувати; але замість води він знайшов вино. Тоді купець напився, набрав з собою в посудину і поїхав. Не від'їхав він і однієї верстви, як захотілося йому знову напитися вина; але не довелось, бо в посудині була вже вода: вино знову перетворилось на воду.

Якщо перед обідом на Водохреща господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирає її, а йде в сад і обв'язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби сь на той рік родили яблука такі добрі і м'які, як тісто». Цікаво, що в західній Англії в дні Різдва Христового господині йдуть у сад і вклоняються яблуням, щоб ці дерева в наступному році щедро родили.

На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки — хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» — хрест, вирубаний на льоду.

На Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».

Якщо ввечері зустрінеться в лісі вовк, то треба казати: «Де ти, вовче, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані христили?» Вовк злякається, втече і більше на очі не з'явиться.

Як бачимо, в народних віруваннях часто зустрічається згадка про вовка. Цей хижак має тотемнічне значення (тотем — тваринний або рослинний символ) не тільки в українського, а й в багатьох інших народів, в першу чергу народів Східної Європи, де вовки звичайно водяться. Колись вовки завдавали не абиякої шкоди нашим селянам, нищачи свійських тварин. Поліщуки ділять вовків на дві породи: великих — «конюхів» з сірим хутром і малих — «свинятників» з хутром темнобурим. Зоологи не визнають такого поділу і вважають, що це залежить від віку звіра: старші — більші і сиві, а молодші — менші й темніші. Років з пів сотні тому вовки в Україні майже зникли, шкоди від них великої не було, а під час останньої війни, взимку 1942-го року, їх з'явилося знову багато, і вони як і колись, завдавали значної шкоди.

У цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками. За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми.

А опісля...

Наступного після Водохреща дня (20.01) люди справляли "посвятки" – тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, "щоб лихий ниток не плутав". З посвяток (20.01) вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята ("бо вода не посвячена"). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

Після Йордану наступали кількатижневі м'ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень. Після м'ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так: "Великий піст усім притисне хвіст".

Кілька народних прикмет на Водохреща

Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході - добре вродить жито, на півдні - просо, на півночі - гречка.

Якщо цього дня ясна й холодна погода - на посушливе літо, похмура й сніжна - на рясний урожай.

На Богоявлення сніг іде - до урожаю, ясний день - до неврожаю.

Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки - на молодь, а гуси - на літніх.

Під час освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.

Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.

Йде сніг - на врожай гречки: зранку - ранньої, вдень - середньої, а ввечері - пізньої.

Коли на Водохрещі випав повний місяць — бути великій воді.

Якщо в цей день зоряна ніч - вродять горіхи і ягоди.

Йде лапатий сніг - на врожай.

Якщо похмуро — хліба буде вдосталь.

На Водохрещі день теплий — буде хліб темний.

Коли на Водохреща риба табунами ходить - на рої добре.

Людина не може жити без води. Подумаймо, яку воду одержує наш організм. Якщо чисту, джерельну, то буде і чистий наш організм. А ще ліпше вживати свячену воду. Над нею читається спеціальна церковна молитва, після якої вода набуває благодатної, цілющої сили, наділеної самим Творцем.

Якщо в людини є страх, то потрібно після молитви окропити приміщення водою хрестом з вірою в допомогу Господа. Для лікування внутрішніх хвороб свячену воду необхідно пити натще зранку та ввечері перед сном. П’ють воду в три ковтки за 1 прийом (приблизно 50-80 грамів). Воду для прийому треба наливати так, щоб її можна було випити за 1 раз і не виливати назад у посуд.

Перед тим, як випити воду, необхідно прочитати спеціальну молитву на її використання.

Молитва на вживання

Господи Боже мій, нехай буде дар Твій святий та свята Твоя вода на залишення гріхів моїх, в просвітленні розуму мого, в зміцненні душевних та тілесних сил моїх, на виздоровлення душі та тіла мого, в покорі немочів моїх по безмежному милосердю Твоєму молитвами Пречистої Твоєї Матері та всіх Святих Твоїх. Амінь.

         При будь-яких болях прикладати до хворого місця компрес, змочений у свяченій воді. Нею треба протирати очі і вуха, щоб добре бачити і чути. А хто втратив віру у життя, добре свяченою водою груди біля серця помазати і помолитися".

         Свячену Водохрещенську воду треба мати вдома. Нею можна поїти діток, коли хворіють. Коли болить голова, помоліться і протріть чоло та очі свяченою водою. Її треба пити натщесерце після молитви. Добре діткам нею втирати личко і ручки. Вода буде настільки цілющою і помічною, наскільки великою буде ваша віра".

         Завжди потрібно пам’ятати про те, що цілющі властивості свяченої води викликані дією Божої Благодаті, яку ви призвали в своїх молитовних словах, і тим більшу одержуємо допомогу, чим сильніша наша віра.

Свячену воду варто зберігати на почесному місці

З давніх-давен, щоб вберегти дітей від наврочень, їх окроплювали свяченою водою. Кропили також і всю хату й господарку, аби все добре велося. А пити йорданську воду потрібно натще, обов’язково у поєднанні з безмежною вірою та ревною молитвою.

Відомо багато випадків, коли всього декілька крапель свяченої води, влиті у рот непритомному хворому, приводили його до тями, а то й зцілювали.

Проте, як розповідає  священнослужитель церкви Різдва Христового отець Руслан, для свяченої води велике значення має те, у чиїх руках перебуває вона. Якщо потрапляє до рук невіруючої людини, або ж в оселю, де панують негативні емоції, йорданська вода може втратити свої цілющі властивості. Не допоможе вона й тим, хто просто не вірить у її чудодійну силу. І лише з вірою йорданська вода може творити диво — зцілювати душу і тіло. А при належній пошані та ще й із силою молитви свої властивості свячена вода не втратить протягом десятків, а то й сотень років. Зберігати її отець Руслан радить на почесному й видному місці. І в жодному разі не ховати кудись далеко, у комору абощо. Наші пращури, для прикладу, посудину зі свяченою водою найчастіше зберігали поруч образів.

Те, що вода на Водохрестя має чудодійні властивості, свого часу підтвердили й вчені Інституту екології людини. Протягом декількох років вони досліджували воду і виявили, що починаючи з 18 січня енергетика води зростає, а 19 — сягає максимуму. Даний експеримент проводити три роки поспіль і щоразу отримували однаковий результат. Вчені стверджують, що вода на Водохрестя за своєю структурою стає подібної до тієї, що містить організм людини. Тому і є такою лікувальною та помічною. Тож і священники і науковці радять: якщо вам погано, відчуваєте на собі вплив негативної енергії, або як кажуть у народі «вроки», потрібно лише вмитися йорданською водою. І полегшення настане всього за лічені хвилини.

Свячена вода ніколи не псується, вона завжди залишається свіжою, у ній ніколи не з’являється будь-який осад. Скептики пояснюють це диво тим, що під час освячення у воду занурюється срібний хрест. Однак у воді він перебуває всього якусь мить, а цього не достатньо для повного очищення. До того ж і хрест не завжди буває срібним. Віруючі переконані: просто у цей день на землю сходить Божа Благодать і вода стає живою.

І наостанок варто зазначити, священники не радять набирати свячену воду цілими відрами. До нового Водохрестя вам цілком вистачить невеличкої посудини. Адже трохи свяченої води можна розбавити звичайною. А ще, у наступні два тижні всі побожні християни не перуть білизну, аби таким чином не оскверняти воду й шанувати її святість

Сила свяченої води

Вона зберігає свої властивості, навіть якщо її розчинити у кип'яченій, та зцілює й безвірників

Здавна на Водохреще зранку українці йшли до річки або ставка і там вирізали великий хрест з льоду. Після того як священик освятив воду, набирали її собі у глечики і зберігали цілий рік, щиро вважаючи живою.

І нині в селах та містах (навіть у тих, де немає річки) після вечірньої служби (18 січня) та утрені (19 січня) віряни несуть з храмів додому йорданську воду. Помічено: вона не втрачає свіжості ні до наступного Богоявлення, ні навіть довше.

Як може наука пояснити феномен йорданської води?

“Це — планетарне явище”

— Властивості йорданської води вивчаю з 2003 року, — каже Михайло Курик, доктор фізико-математичних наук, завідувач відділу Інституту фізики НАН України, директор Інституту екології людини. — Впродовж п'яти років щоразу в період з 9 по 23 січня разом з колегами досліджував фізичні властивості води з того самого джерела.

І нині з упевненістю можу сказати, що саме 18—19 січня вода набуває незвичних властивостей. Змінюються її біополе, кислотно-лужний баланс, електропровідність. Характерно, що частотний спектр випромінювання води стає подібним до електромагнітних випромінювань здорових органів людини. Чому це відбувається?

Найпоширенішою є версія, що причина різкого підвищення електромагнітної активності води на Йордан і накопичення йон-радикалів у літосфері Землі. Вона віддає надлишок електронів воді. За іншою гіпотезою, саме в цей час активізується особливий космічно-енергетичний канал, який завдяки зміні електромагнітних коливань певним чином структурує воду на Землі. У всякому разі це планетарне циклічне явище.

Зауважу, що багатьох вчених вабила тема йорданської води, але остаточної відповіді на запитання, чому на це свято вона стає цілющою, наразі немає. Утім, факти — неспростовні. Так, колеги з НДІ екології людини та гігієни довкілля РАМН підтвердили, що на Богоявлення навіть вода з міського водопроводу має вищий рівень енергетики. Кількість йон-радикалів починає збільшуватися вже з 17 січня, а 18 січня ввечері вода стає максимально насиченою електронами, водночас менш кислотною. Надалі крива електромагнітної активності поволі знижується.

А група російських науковців з Тюмені дослідила, що є два піки біоактивності води з проточних джерел 19 січня: близько 2.00 ночі і о 12.00 дня. Уже 20 січня вода стає звичайною. Однак характерно (хоч це і важко пояснити), що і надалі всі проби води, взяті з проточних джерел на Йордан, зберігають покращені фізико-хімічні параметри, максимальну біоактивність.

Навіть квіти ростуть краще

— Додам, що ми з професором Куриком упродовж шести років експериментували з водою, — каже фізик Віктор Жуков, науковий співробітник Інституту екології людини. — Коли ми стали давати воду, набрану на Водохреще з різних водойм, навіть тих, над якими не проводили обряду освячення, учасникам експерименту (вони випивали впродовж 5 — 10 хвилин близько 200 грамів, після цього їх обстежували кожні півгодини), то з'ясували, що стан печінки, серця, нирок, шлунка, кишківника в них змінювався. Люди, які мали різні патології, стали зцілюватися! Імунна система організму починала ефективніше працювати, учасники експерименту ставали енергійнішими і позбувалися хвороб внутрішніх органів.

— Чи має значення, в чому зберігати йорданську воду?

М. Курик:

— У храмах для свяченої води існують спеціальні, найчастіше срібні, резервуари. Вдома українці здебільшого зберігають її у звичайній скляній тарі. Якщо тримати у скляній посудині та при відносній прохолоді, то не змінюються не лише фізичні, хімічні, а й біологічні властивості святої води — вона не цвіте, у ній не розмножуються мікроби.

— Чи можна поїти такою водою дітей?

— Вона має дуже потужну дію, тому дітям слід давати пити розчин. Чайну ложку йорданської води розчиняти в горняткові звичайної кип'яченої. Тоді ефект буде очікуваним. Розчином святої води можна і рослини підливати. І вони будуть здоровші.

Важливо

“Вона вже має в собі молитву!”

отець Тарас Валах, настоятель собору Вишгородської Богородиці:

— Потрібно виділити в оселі й спеціальне місце для зберігання свяченої води. Таке, приміром, де зберігається релігійна література, ікони. Пити таку воду найкраще щодня. Чимало християн починають свій день саме з молитви, тоді хрестяться й випивають ковток свяченої води. Додам, що хреститися перед споживанням води обов'язково. А ще варто додати, що ця вода вже має в собі молитву. Особливо важливо споживати її недужим (а якщо, приміром, хвороба очей, цією водою можна й вмиватися). Коли ж виникне потреба освятити, наприклад, нове будівництво, але немає можливості запросити священика, можна самим окропити місце свяченою водою.

А якщо людина (навіть та, що не вірує) починає споживати таку воду зі сподіванням на зцілення, то вона вже починає вірити. Зазвичай за зцілення молиться вся родина, а отже, йдеться про силу спільної молитви.