Прощена неділя: прощайте і просіть прощення…

Ибо если вы будете прощать людям согрешения их,

то простит и вам Отец ваш Небесный,

а если не будете прощать людям согрешения их,

то и Отец ваш не простит вам согрешений ваших.

(Мф 6:14-15)

Напередодні Великого посту перед усіма нами відкривається велика можливість покаяння. Прощена неділя дає нам можливість простити один одному наші взаємні провини, і вже тоді ми зможемо сподіватися на прощення від Сина Божого, Який має владу на землі відпускати гріхи.

На Прощену неділю прощення просять, милосердні справи творять. Цього дня треба обов`язково пробачати, а якщо образа була велика, кажіть: "Бог пробачить".

Цього дня людям слід пригадати всі образи,  спричинені близьким, і вибачитися за них від щирого серця, попросити пробачення за всі скоєні образи, аби очиститись перед Великим постом від усякої скверни.

Прощення між рідними і знайомими відбувається увечері, люди говорять один одному: "Пробач мене, якщо я в чому перед тобою винен".

За традицією просять вибачення і в покійних. Не можна на прощену неділю вживати горілки.

У церквах на Літургії звучить Нагірна проповідь, а на вечірній службі всі люди, які прийшли в церкву, від усієї душі просять прощення в знайомих і незнайомих, у священика, у Бога… Стають на коліна і священики, просячи прощення в народу. Дуже зворушливе, світле свято…

Прощена неділя – остання з чотирьох неділь, що передували початку Великого посту і ульмінація веселого зимового свята Масляна. У цей день в останній раз можна їсти скоромну їжу у вигляді страв з яєць і молочних продуктів, але м’ясо їсти вже не можна.

Наші предки з понеділка по середу їли суху їжу, квашену капусту, соління та редьку. В саме ж неділю кожен віруючий повинен попросити вибачення за всі образи, які він міг вільно чи мимоволі завдати навколишнім. Тільки так можна приступити до посту, зосередившись не на сварках і порожніх переживаннях, а на духовне очищення. Прощена неділя не має чіткої дати і в 2017 році випадає на 26 лютого.

Витоки традицій Прощеної неділі

Звичай просити вибачення з’явився ще за часів єгипетських ченців, які вирушали в пустелю, щоб віддаватися відокремленим молитвам. Ченці знали, що не кожному з них дано повернутися в обитель – дикі звірі, смертельна спека, спрага і голод часто призводили до загибелі пустельників. Пам’ятаючи про те, що ця зустріч може стати останньою, ченці просили прощення один у одного, відпускаючи можливі образи кожному, хто вирушав у дорогу.

Через деякий час звичай перейшов у розряд загальноприйнятих церковних традицій. Так, у Російській імперії навіть царі просили вибачення у підданих. З цією метою монархи відвідували казарми і монастирі, а потім приїжджали в храм, щоб посповідатися і отримати відпущення образ у архієрея. Бояри і дворяни збирали всю челядь і об’їжджали маєтки, щоб попросити вибачення у простого люду і у відповідь пробачити всі гріхи селян.

Святкова служба

Цей день відомий як «Адамове вигнання». Віруючі згадують про страшну трагедію, яка спіткала людину на початку її існування – вигнання з Раю. У храмових співах нагадують віруючим про гріхопадіння і закликають плакати про гріхи людські, як плакав Адам. У храмах обов’язково проводиться читання уривків з Євангелія, в яких йдеться про необхідність прощення гріхів і образ, а також розповідається про піст.

Згідно з Писанням, люди повинні прощати іншим їхні провини, а якщо будуть тримати злість, то не дочекатися їм відпущення власних гріхів. На літургії вірних розповідають, що під час посту не можна сумувати про нестатки в їжі — навпаки, треба радіти очищенню і підготовці до великого свята Великодня . Однак радість ця повинна бути тихою і умиротвореною. Галасливі розваги, голосні розмови та сміх у період посту не вітаються.

Урочиста служба також нагадує, що скарби для людей знаходяться не на землі, адже будь-яке багатство може бути вкрадено злодієм, а шукати коштовності потрібно в серцях людей, які вірять в Бога, так як істинним виміром достатку є милосердя і доброта. Віруючі обов’язково просять прощення у Господа за невдячність людства і за страждання на Голгофі, які Ісус зазнав заради спокути людських гріхів.

Святкові звичаї

Ранок свята починалося з того, що всі домочадці просили один у одного вибачення. Робити це треба щиро, без лицемірства висловлюючи жаль про страждання, завданих людям. Наші предки неодмінно відвідували урочисту літургію, згадуючи оповідання про Адама і Єву та читаючи «Отче Наш». Увечері Прощеної неділі віруючі згадують тих, хто вже відійшов у кращий світ. В цей день також відвідують кладовища, щоб попрощатися з померлими родичами і попросити у них пробачення.

Для наших предків цей день супроводжувався неодмінним походом в лазню, щоб почати піст не тільки з чистою душею, але і відмитим тілом. Всі залишки скоромної їжі, що залежалися після вечірньої трапези, спалювали у вогні або згодовували худобі, а посуд, у якім зберігалося молоко, м’ясо або яйця, ретельно відмивали. Закінчувався свято спалюванням опудала символізуючого Зиму, а попіл від багаття розвіювали по полях і лугах.