Не „з тих пір“, а „відтоді“ та інші правила української мови. Шпаргалка на щодень

Короткий курс української мови

Не "з тих пір", а "відтоді"; не "з цих пір", а "відтепер"; не "до цих пір", а "досі"; не "з яких пір", а "відколи". Наприклад: "Відтоді ми з ним товаришуємо"; "Відтепер ти відвідуватимеш її щотижня"; "Досі вона не могла цього збагнути, а тепер їй вдалося"; "Відколи він про це знає?" (У певних стилістичних контекстах доречно вживати вислови "з тієї пори", "до тієї пори", "до цієї пори", "від цієї пори" (де слово "пора" саме в однині)).

Не “по крайній мірі” і не “в крайньому випадку”, а “принаймні” чи (в деяких контекстах) “бодай”, “хоча б”. Наприклад: “Принаймні спробую його переконати”; “Зроби бодай частину роботи, коли не зможеш всю”; “Прийди хоча б на одну із зустрічей”.

Не лише “із задоволенням”, а “залюбки”. Наприклад: “Вип’ємо по келиху вина? – Залюбки”.

Не “у зв’язку з…” (при вказівці на підставу чогось), а “з огляду на…” або “з причини…”, або й просто “через…” Наприклад: “З огляду на страйк працівників громадського транспорту я запізнився на засідання”; “Через запізнення він не почув кількох виступів”; “З цієї причини я мушу виїхати з міста”.

Не “дякуючи…” (при вказівці на сприятливу причину), а “завдяки…” Наприклад: “Завдяки гарній погоді вдалося оглянути всі архітектурні цікавинки міста”. (Дієприслівник “дякуючи” вживається лише в прямому значенні “складання кимось подяки на чиюсь адресу”, як от: “Він довго не міг розпрощатися, багатослівно дякуючи їй за допомогу”).

Не “із-за…” (при зазначенні причини чогось), а “через..”. Наприклад: “Це сталося через її недбалість”.

Не “у відповідності із…”, а “відповідно до…” Наприклад: “Відповідно до законодавчих змін нам належить оформити ще кілька додаткових документів”.

Не “згідно чого”, а “згідно з чим”. Наприклад: “Згідно із новим законом ти вже маєш таке право”.

Не “не дивлячись на щось…”, а “незважаючи на щось” або “попри щось”. Наприклад: “Незважаючи на всі зусилля, ми не зуміли впоратися із тим завданням”; “Попри ускладнення, вона все завершила вчасно”. (Дієприслівник “дивлячись” із заперечною часткою “не” вживається лише в тому разі, коли йдеться безпосередньо про відсутність зорового погляду на когось чи щось, як от: “Він говорив це, опустивши очі додолу й не дивлячись на співрозмовників”)

Не “знайти своє відображення”, а “відобразитися (або відбитися)”. Наприклад: “Цей життєвий досвід письменника відобразився в сюжетах нових його оповідань”.

Не “в подальшому” (як прислівник), а “надалі” чи “згодом”. Наприклад: “Надалі він вже так добре знав цю справу, що не потребував жодних помічників”; “Згодом вам підвищать зарплатню”.

Не “втратити свідомість”, а “знепритомніти”. Наприклад: “Через тривале перебування під променями спекотного сонця вона раптом знепритомніла”.

Не “завідуючий”, “командуючий”, а “завідувач”, “командувач”. Наприклад: “Завідувач кафедри (а не завідуючий кафедрою”) виголосив наукову доповідь”; “Командувач армії (а не “командуючий армією”) видав наказ”.

Не “знеболюючий” (і вже поготів не “обезболюючий”), а “знеболювальний”. Наприклад: “Цей знеболювальний препарат справді дієвий”.

Не “швидкоспалахуючий”, а “займистий” або “легкозаймистий”. Наприклад: “Біля джерел вогню поводьтеся обережно з легкозаймистими речовинами”.

Не “заживляючий і не “загоюючий”, а “гойний”. Наприклад: “Він переконався, що ця мазь справді гойна, бо рана почала швидко затягуватися”. (А ось ще гарний приклад використання цього слова в тексті Лесі Українки: “Є у нас м’які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно на вас чекає”)

Не “болевгамовуючий”, а “болегамівний”. Наприклад: “Болить голова. Маєш щось болегамівне?”

Не “миючий (засіб)”, а “мийний”. Наприклад: “Купи кілька мийних засобів: мило, пральний порошок і засіб для миття посуду”.

Не “відпочиваючий”, а “відпочивальник”. Наприклад: “Шановні відпочивальники, ознайомтеся з правилами поводження в санаторії!”

Не “захоплюючий”, а “захопливий” або “напрочуд цікавий”. Наприклад: “Сюжет фільму – справді дуже захопливий”; “Вона розповіла напрочуд цікаву історію”.

Не “вражаючий”, “вражаюче”, а “дивовижний”, “навдивовижу”. Наприклад, “Те, що сталося, – дивовижний випадок”; “Спортсмен виступив на змаганнях навдивовижу сильно”.

Не “потрясаючий”, а (залежно від контексту) “дивовижний”, “приголомшливий”, “шалений”, “чудовий”. Наприклад: “Як враження від вистави? – Чудово! (а не “потрясаюче”); “Їхнє сходження на вершину – приголомшливо (а не “потрясаюче”) сміливе”); “Стиль цього митця – шалено (а не “потрясаюче”) новаторський”; “Тут дивовижні (а не “потрясаючі”) краєвиди”.

Не “багатообіцяючий”, а “далекосяжний” (або “обнадійливий”, “перспективний”). Наприклад: “Ваші ідеї переконливі, а тому мають далекосяжні перспективи”; “Те, що Вам вдалося зробити, – дуже обнадійливе для подальшого розвитку справи”.

Не “металобрухт”, а “брухт”. Наприклад: “Приймаємо брухт”. (Слово “брухт” в українській мові не застосовується ні до чого іншого, крім як лише до МЕТАЛЕВИХ ламаних чи пошкоджених предметів, тому частинка “метало-” є зайвою).

Не “підводити підсумки”, а “підбивати підсумки” або “підсумовувати” чи (в певних контекстах) “висновувати” Наприклад: “А тепер – підбиймо підсумки нашої дискусії!”; “Не забудь наприкінці своєї статті підсумувати”; “Отже, здійснивши всі належні дослідження, вже можемо остаточно висновувати”.

Не тільки “з радістю”, “з натхненням”, “з усмішкою”, “з довірою” (або “з недовірою”), а й “радо”, “натхненно”, “усміхнено”, “довірливо” (або “недовірливо”). Наприклад: “Він радо відгукнувся на запрошення”; “Після тривалого творчого спаду вона раптом знову стала працювати натхненно”; “Ти відповів їй усміхнено”; “Чогось він позирає на вас недовірливо”; “Вона розпочинає спілкування з новими людьми здебільшого довірливо”. (Прислівниками можна заміняти й багато інших аналогічних важковаговитих конструкцій “з + іменник в орудному відмінку”, адже органіка української мови й словотвору тяжіє до лаконічності та влучності).

Не “посмішка”, “посміх” (якщо йдеться про доброзичливу і неглузливу емоцію), а “усмішка”, “усміх”. “Посмішка”, “посміх” – здебільшого тільки коли йдеться про глузливу, кепкувальну реакцію. Наприклад: “Радісна усмішка (а не “посмішка”) осяяла її обличчя”, але “Ледь помітна зневажлива посмішка (а не “усмішка”) майнула в нього”.

Не “в основному”, а “здебільшого”, “переважно”, “гОловно”. Наприклад: “Тут присутні здебільшого початківці в цій професії”; Саме ці три чинники гОловно й визначили наявний стан наших справ”; “Віряни Польщі переважно сповідують католицизм, і лише меншість належить до інших конфесій”.

Не “в першу чергу”, а “передусім”, “найперше”, “насамперед”. Наприклад: “Передусім виконай ось ці завдання, а відтак вже думай про складніші”; “Заяви пільговиків обіцяють розглянути найперше”; “Насамперед він дбає про родину, а кар’єрні успіхи для нього другорядні”. (Словосполучення “в першу чергу” слід вживати лише тоді, коли йдеться про пряму участь у черзі на щось, як от: “Він потрапив не в першу чергу претендентів на участь в конкурсі, а в другу, тому братиме участь в ньому не цього року, а лише наступного”).

Не “місцями” (як прислівник), а “подекуди”. Наприклад: “Подекуди завтра в Чернівецькій області передбачається дощ”.

Не лише “йде дощ”, а “дощить” або “падає дощ”. Наприклад: “А за вікном усе дощить і дощить”; “Дивись: дощ уже не падає”.

Не тільки “в іншому місці”, а й “деінде”. Наприклад, “Будь ласка, розповідай ці свої “казки” деінде, та не тут”.

Не “відтак” (при вказівці на підсумок, висновок), а “отже” або “тому”. Наприклад: “Ти не був уважний на лекції, а отже (а не “відтак”), мало що зрозумів”. (“Відтак” доречне лише в значенні “після чогось”, “потім”, як от: “Спершу ти скажи, а вже відтак – я”).

Не “прийшлося по смаку”, а “засмакувало”, “смакує”, “стало (виявилося) до смаку”. Наприклад: “Морозива здебільшого не полюбляю, але ця марка мені таки засмакувала” (або “смакує”); “Арабська кухня стала йому до смаку”.

Не “нервувати”, а “нервуватися”. Наприклад, “Чому ти так нервуєшся? Все буде добре”. (Слово “нервувати” є в українській мові, але має дещо інше значення: воно вживається лише в значенні “дратувати нерви іншим”, як от: “Її слова мене неабияк нервують”).

Не лише “довжиною”, “глибиною”, “висотою”, “шириною”, а “завдовжки”, “завглибшки”, “заввишки”; завширшки”. Наприклад: “Завдовжки 5 метрів”.

Не “за всією імовірністю”, а “ймовірно”, “вірогідно” (а ще краще – “певно”, “напевно”, “вочевидь”, “радше за все”). Наприклад: “То він таки приїде? – Це в його інтересах, і він обіцяв, тому, вірогідно, так”; “Соцопитування свідчать, що в нього найнижчий рейтинг з усіх кандидатів, тож радше за все його не буде обрано”; “Вочевидь, більшість мешканців Харкова ще не один рік буде, на жаль, російськомовною”.

Не “як би там НЕ було…”, а “хоч би як там було…” Наприклад: “Хоч би як там було, а він досягне мети”.

Не “де б НЕ був (була, було, були)…”, а “хоч би де був (була, було, були)…” Наприклад: “Хоч би де він був, він завжди думав про Батьківщину”.

Не “в дійсності”, а “справді”, “насправді”. Наприклад, “Насправді ж вона не думала так, як змалювала це нам”.

Не “діючий”, а “чинний”. Наприклад: “Додержуйся чинних правил”.

Не “існуючий”, а (залежно від контексту) “наявний”, “чинний”, “реальний”. Наприклад: “Він критикує наявний (а не “існуючий”) в країні устрій”; “Мене засмучують нині чинні (а не “існуючі”) тарифи”; “У ті далекі часи вважали цю тварину лише казковою, а після мандрівок на інші континенти виявили, що вона реальна” (а не “існуюча”).

Не “знаходитися” (при вказівці на місце, де є хтось або щось), а “перебувати”, “бути”. Наприклад: “Він зараз перебуває закордоном”; “Економіка країни – в критичному стані”. (“Знаходитися” доречне тільки в прямому значенні цього слова, коли йдеться про процес і результат пошуку, як от: “Шукаю, шукаю той запис, а він ніяк не знаходиться”).

Не “розмовляЄмо українською!” чи “пишЕмо грамотно!” (в разі заклику, спонукання), а “розмовляЙмо українською!”, “пишІмо грамотно!” (В українській мові, на відміну від російської, є наказовий спосіб дієслів ІІ особи множини, і його не слід підміняти формами теперішнього чи майбутнього часу дійсного способу або калькованими конструкціями з “давайте”). Ось ще кілька прикладів наказового способу: ЗробІмо це! (а не “давайте це зробимо”); “ВідвідаЙмо (а не “відвідаЄмо”) виставку!” “Ходімо (а не “йдемо”, “підемо” чи “пішли”) разом!”.

Не “ти даш”, “ти передаш”, “ти видаш”, “ти з’їш”, і не “ти дасиШ”, “ти передасиШ”, “ти видасиШ”, “ти з’їсиШ”, а “ти дасИ”, “ти передасИ”, “ти видасИ”, “ти з’їсИ”. Наприклад, “Коли ти даси (не “даш”) на розгляд комісії свої документи?”; “Якщо ти передаси листа вчасно, то його прочитають вже завтра”; “Цю книжку ти видаси цього року”; “Якщо не з’їси все, то постав до холодильника”. (Саме так утворюється в українській мові майбутній час доконаного виду цих дієслів у другій особі).

Не “прийти в голову”, а “спасти на думку”. Наприклад: “І як мені це раніше не спало на думку”.

Не “вирішити проблему (завдання)” (і не “рішити…”), а “розв’язати”. Наприклад: “Розв’язати хоча б частину тих проблем, з якими стикнулися”. (“Вирішити” доречне тільки в значенні “зробити для себе певний вольовий вибір, зважитися, обрати шлях дії”: як от: “Вирішив піти з роботи”).

Не “сказано (чи зроблено) вірно”, а “сказано (зроблено) слушно” або “правильно” (“вірно” – тільки в значенні “віддано”), Наприклад: “Ти досить слушно (або правильно) підкреслив ту деталь”, але натомість: “Він вірно, незрадливо служитиме тому, що вважає принциповим для себе”.

Не “приймати до уваги”, а “брати до уваги” або “зважати на…”. Наприклад: “Прошу взяти ці факти до уваги”; “Зваж, що обставини змінилися”.

Не “відноситися до когось або чогось” (в значенні “виявляти свою позицію, оцінку”), а “ставитися”; і не “відноситися до чогось” (в значенні “бути частиною”), а “належати”. Наприклад: “Ви стали гірше до нього ставитися; “Цей вид рослин належить до плодових”; “Ця партія належить до ліберальних сил”.

Не “приймати участь”, а “брати участь”. Наприклад: “Брав участь в опитуванні”.

Не “пішов у батьків (або родичів)” (в значенні “успадкував схожі з ними риси”), а “вдався в батьків”. Наприклад: “Характером дівчинка явно вдалася в батька, хоч зовні скидається більше на маму”; “І в кого ж ти такий вдався: всі в нашій родині інакші?!”

Не тільки “за походженням”, а й “з походження” або просто “походженням”. Наприклад: “Він етнічним походженням – напіврумун, напівєврей”; “З походження вона була шляхтянкою”.

Не “по питаннях”, “по справах” (і вже поготів не “по питаннЯМ”, “по справАМ”), а “з питань”, “зі справ”, “у справах”. Наприклад: ” Вам потрібно до заступника директора з комерційних питань”; “Я приїхав сюди у справах”; “Вона фахово проконсультує Вас із цих справ”.

Не “по мірках”, а “за мірками”, “за мірилами”. Наприклад: “За мірилами Євросоюзу рівень цього готелю ледь вартий 3-х зірок, але в нас йому пафосно приписали аж 5”. (Аналогічно й інші конструкції з “по + іменник в місцевому відмінку”, що характеризують певну ознаку чи відповідність чомусь, слід заміняти конструкціями із “за + іменник в орудному відмінку, як от: “За національністю (а не “по національності”) він угорець”; “За кмітливістю (а не “по кмітливості”) вона всіх їх перевершує”; “За фахом (а не “по фаху”) я вже не працюю”).

Не “в розстрочку”, а “на виплат”. Наприклад: “Придбайте ноутбук на виплат, і вносьте щомісяця впродовж року по 1000 гривень”.

Не “на рахунок чогось”, а “щодо (або стосовно) чогось”. Наприклад: “А тепер кілька слів щодо творчості Мікеланджело”; “Стосовно вашої пропозиції подумаємо”. (Словосполучення “на рахунок” доречне тільки тоді, коли йдеться про конкретний рахунок (особовий, банківський тощо), як от: “На рахунок нашої фірми нарешті надійшли сподівані кошти”).

Не “таким чином” (коли вказівка на висновок чи підсумок), а “отже”. Наприклад: “Отже, здійснений аналіз дає підстави відкинути попереднє припущення”. (“Таким чином” – лише при вказівці на спосіб здійснення чогось: наприклад, “Зроби це ось таким чином” (або “в такий спосіб”, або “так”).

Не “так як” (в значенні сполучника перед вказівкою на причину чогось), а “бо”, “бо ж”, “тому що”, “оскільки”, “через те, що”. Наприклад: “Ми не змогли побачитися, бо я виїхав з міста на кілька годин раніше, ніж він приїхав”; “Оскільки Ви надіслали статтю лише вчора, в найближче число часопису вона не потрапить, тільки в наступне”; “Через те, що в Україні зберігається високий рівень корупції, чимало іноземних підприємців побоюються робити інвестиції в нашу економіку”. (Конструкція “так, як…” вживається українською мовою не як сполучник причини, а лише в значенні вказівки на спосіб здійснення чогось, як от: “Зроби це так, як зробив він”).

Не “привести до…” (коли йдеться про спричинення певного наслідку), а “приЗвести до..”. Наприклад, “Тривале спілкування цих двох мислителів приЗвело до видання цікавої книжки їхніх діалогів”; “Моя недалекоглядність приЗвела до багатьох втрат”. (Дієслово “привести” доречне лише в значеннях “супроводити в певне місце”, “надати комусь певного стану”, “доправити до сподіваної мети” як от: “Нарешті він привів нас за потрібною адресою”; “Ця подія привела її в захват”; “Сумлінне навчання приведе Вас до глибоких знань”).

Не “стати в нагоді” (в значенні “виявитися корисним, пригодитися”), а “стати у пригоді”. Наприклад: “Ти гадаєш, ця річ стане тобі у пригоді (а не “в нагоді”) під час мандрівки?” (Слово “нагода” вживається лише в значенні “шанс, привід, підстава щось зробити”, як от: “Щойно трапиться нагода побачитися з ними, неодмінно перекажу їм Вашу пораду”; “Москві і її посіпакам в Україні не вдасться зірвати нагоду для українського православ’я здобути Томос про автокефалію”.

Не “поверхневий”, а “поверховий” (в значенні “обмежений”, “далеко не повний”, “початковий, що потребує дальшого вдосконалення”. Наприклад:, “У нього ще досить поверхові знання в цій галузі”; “Без відповідної апаратури діагностика буде поверховою та неточною”; “Французьку він опанував лише поверхово і не міг повноцінно спілкуватися з носіями мови”. (“Поверхневий” – лише тоді, коли йдеться про фізичну поверхню: як от: “поверхневий шар грунту (чи води)”.

Допис О. Бродецького, Мова на часі