Полем йшла молода жінка. Було видно, що вона не перший день в дорозі. Бідолаха дуже втомилася. Їй дуже хотілося пити і знайти хоч яку-небудь тінь. Несподівано жінка побачила мандрівника, який йшов їй на зустріч.
— Куди йдеш, красуню? — запитав літній чоловік.
— Не знаю. Іду світ за очі … — жінка опустила голову.
— Бачу, нелегко тобі дається мандрівка. Візьми, води джерельної попий, — мандрівник простягнув глечик.
Жінка жадібно ковтала воду. Коли спрага була втамована, вона подякувала доброму чоловікові:
— Дякую. Ти дав напитися води відкинутій людині… Зазвичай, мене женуть звідусіль. Вважають занепалою жінкою.
— А в чому полягає твій гріх?
— Я полюбила одруженого чоловіка. Дізнавшись про мої почуття, він хотів близькості зі мною. Після моєї відмови, чоловік висміяв мене перед людьми і обмовив …
— Тобто? Ти нічого поганого не зробила? — запитав мудрець.
— Ні, — прошепотіла жінка. — Але від мене всі відвернулися. Мені довелося піти з дому.
— Ти вчинила не мудро! Адже недалекі люди, змогли вселити тобі, що ти занепала жінка! Як ти могла опуститися до такого?
— Не знаю… Напевно, я слабохарактерна…
— Хочеш, я дам тобі кілька порад, завдяки яким, ти станеш вільною і щасливою людиною, яка живе своїм життям і не залежить від чужої думки?
— Звичайно. Буду дуже вдячна!
— У світі існує два типи людей. Добрі і злі. Спілкуйся тільки з добрими людьми, це перше правило успіху!
— Як же зрозумію, хто добрий, а хто злий? — здивувалася жінка.
— Дуже просто. Усміхнися людині. Якщо вона не усміхнеться у відповідь — проходь повз неї. А якщо усміхнеться, то попроси у неї про незначну допомогу. Добра людина — завжди допоможе, чим зможе.
— Дійсно … Все дуже просто.
— Наступна порада: завжди подавай руку людині, яка впала і перебуває на дні. Ми всі діти Божі, і кожен має право на помилку. Якщо людина помилилася — її необхідно підняти, а не топтати далі!
— Дуже правильна порада … Я на собі відчула це …
— І остання порада: завжди май свою голову на плечах, і ходи з високо піднятою головою. Не слухай пліток і чужої думки. Прислухайся до свого серця і розуму! Живи так, як хочеш ти, а не навколишні люди.
— Дякую! Ти дуже допоміг мені! — розплакалася жінка.
— А зараз, підніми голову і повертайся у свій будинок!
Жінка зробила так, як вчив мудрець. Вона ніби прокинулася від сну. Тепер бідолаха не ховала свій погляд, а йшла усміхаючись, з високо піднятою головою.
Як не дивно, люди які їй зустрічалися, теж усміхалися у відповідь. Деякі самі пропонували їжу і відпочинок. На другий день свого шляху, жінка побачила немічного хлопця. Він сидів біля краю дороги, з відчуженим поглядом.
— Що з тобою? Ти хворий? — поцікавилася вона.
— Я дуже хочу пити … — прошепотів хлопець.
Не роздумуючи, жінка простягнула йому останні пару ковтків води.
— Як? Ти віддаєш мені останню воду? — здивувався той.
— Нічого страшного. Я пила недавно. Пий, не соромся! — жінка дістала шматок хліба зі своєї торби, і віддала нужденному.
— Я не можу забрати у тебе і останній хліб! Як же ти?
— Бери їж. Я сита, мені вистачить сил дійти до будинку. А тобі необхідно підкріпитися.
Жінка увійшла у своє село гордо і з усмішкою на вустах. Місцеві пліткарі оніміли від подиву, вони не могли зрозуміти, звідки в цій жінці скільки впевненості в собі. Ніхто з них не посмів сказати їй поганого слова.
Після цього, життя колись відкинутої жінки повністю змінилося. Тепер їй було все одно, що про неї говорять інші люди. Вона оточила себе тільки добрими людьми і не звертала уваги на злі язики.
Як не дивно, але незабаром до жінки, яку багато хто вважав занепалою, почали ставитися з повагою. До неї ставилися так, як вона себе зуміла піднести.
Немає коментарів:
Дописати коментар