День матері в Україні

Мама! Найдорожче слово в світі
Де б не був ти, що б ти не робив.
Назавжди вона твій шлях освітить
Ніжним серцем відданим тобі!

І сняться часто зорі голубі,

І мама на порозі біля хати...

За все, що маю, Мамо, дякую Тобі!

За все , що маю і що буду мати!

У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.

Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.

Її старання увінчалися успіхом - у 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.

Безумовно, День матері - це одне з найзворушливіших свят, тому що кожен із нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками та поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть у дружній родині й під опікою щасливої матері.

День Матері відзначають у травні, бо саме він вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. У травні, коли Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці та радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві.

Богородиця посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язано з ментальністю та суспільним ладом. Ще здавна князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу — козацтва.

У цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

Був немовлям... То хто ж беріг
Твій спокій? До нестями
Біля колиски снів твоїх
Завжди днювала мама!
Хвороби... Перший крок до знань...
Забави з малюками...
Було чимало хвилювань
І, перш за все, — у мами!
Щоб сам собою володів,
Щоб по життю йшов прямо
І щоб приносив радість в дім...
Хто побажає? Мама!
Крокуй до власної мети.
Коли добром, ділами
Своє ім'я прославиш ти,
Пишатись буде мама!

Якщо говорити між нами,
То все починається з мами:
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо,
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери, й слово,
І зроблена разом обнова...
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами!!!

Сивина – це мамині літа,
Це її дітей невдачі, болі,
І тривоги, і щоденний страх:
Чи щасливі всі, чи всі здорові?
Зморшки – то не мамині літа...
Матінка не може постаріти!!!
Поки радість світиться в очах,
Доти діти долею зігріті.
Хай цвіте на стежці мамин слід,
І здоров‘я Бог все посилає,
Хай щодня іще багато літ
Мама біля хати всіх нас зустрічає.
Бо поки Ви, матусю, з нами в хаті,
Усі ми щасливі, усі ми багаті.
За тепло, за ласку, за скроні сивенькі,
За все найдорожче уклін Вам низенький.
Ми Вам посилаєм сердечні слова,
А Бог хай дарує многії літа!

Мати квіти посадила

Під віконцем біля хати,

Наче діти, тії квіти,Стала доглядати.

І діточок, як квіточки,Цілий вік ростила,

Недоїла, недоспала…Звідки в мами сила?

Із любові, із серденька,

Із теплого літа…

Турботи, клопоти, робота, діти —
Усе встигали ви зробити!
А ми, чого гріха таїти,
Не вміли все це оцінити.
І ось сьогодні, в день цей урочистий,
Ми просим вас за це нас всіх простити,
Хоч знаємо, що слів цих буде мало!!!

Найдобріша, найкраща, матусю рідненька!
В цей день ми вклоняємось дуже низенько!!!
За сонечко ясне, за серце прекрасне,
За те, що добром зігріваєте нас,
За те, що в щасливу і скрутну хвилину
Ми можемо всі прихилитись до вас.
Хай вас обминають невдачі та грози,
Нехай лиш від сміху з'являються сльози,
Міцного здоров’я з роси і води,
Бадьорість та настрій хай будуть завжди!!!

Любове вічна, ненько дорога,
Ми з вдячністю твої цілуєм руки.
Матусю рідна, зіронько ясна,
Ти все ще молода, хоч в школу ходять внуки.
Тебе вітаєм серденьком своїм,
Схиляєм низько голову й коліна...
Здоров'я, радості в житті твоїм -
Це все, що в Бога просимо уклінно!

***

В день святковий, в день весняний
Квіти я зберу для мами.
Як іще поздоровляти?
Знову щось намалювати?

Мрію гроші заробляти,
Щоб для мами купувати
Справжні, дорогі дарунки –
Нащо їй мої малюнки?

Привітав. Мамуся взяла
Мій малюнок і сказала:
«Синку, всі твої малюнки –
Найкоштовніші дарунки!

Хто мені, скажи, крім тебе
Подарує синє небо,
Сонце, що отак сміється?
Це ніде не продається!

І бабуся наша, знаю,
Теж малюнки зберігає,
Ті, що їй колись на свята
Дарував малим твій тато!»

Мамині слова приємні!
Малював я не даремно!
І в подяку за дарунок
Я отримав поцілунок!
                                             (Наталія Козленко)

***

Хлюпоче вода: не квартира – басейн!
Пливуть тарілки, наче зграйка гусей!
І стелиться дим над водою туманом,
У всі шпарочки заповза неслухняно…
- Пожежа на кухні? Чи повінь весняна?! –
Не знає за що і хапатися мама.
- То що ж воно сталось?! – питає у тата.
- Та це ми удвох готувались до свята!
                                             (Н. Завальська)

***
Мама старенька стоїть на воротах.
Від сліз солоних очі печуть...
Чекає дітей у щоденних турботах,
А діти, байдужі, додому не йдуть.

Ціннішого ж в світі нічого нема, 
Як на тебе чекає ще мати жива!
Тож відвідай її хоча б раз у неділю,
Бо стомлена мама плекає надію!

Коли ти прийдеш - мама зрадіє,
Тобі все простить і все зрозуміє !!!
Ніхто ж так не вміє, як мама, простити.
Дай же їй, Боже, ще довго прожити!

Відвідайте маму у вільну хвилину,
Бо роки летять, летять безупину!!!
Любіть свою маму, коли ще жива!
Бо колись схаменетесь, а її вже нема!!!...

***

           ПІСНЯ ПРО МАТІР

           Посіяла людям
           літа свої, літечка житом,
           Прибрала планету,
           послала стежкам споришу,
           Навчила дітей,
           як на світі по совісті жити,
           Зітхнула полегко -
           і тихо пішла за межу.
           - Куди ж це ви, мамо?! -
           сполохано кинулись діти,
           - Куди ви, бабусю? -
           онуки біжать до воріт.
           - Та я недалечко...
           де сонце лягає спочити.
           Пора мені, діти...
           А ви вже без мене ростіть.
           - Та як же без вас ми?..
           Та що ви намислили, мамо?
           - А хто нас, бабусю,
           у сон поведе по казках?
           - А я вам лишаю
           всі райдуги із журавлями,
           І срібло на травах,
           і золото на колосках.
           - Не треба нам райдуг,
           не треба нам срібла і злота,
           Аби тільки ви
           нас чекали завжди край воріт.
           Та ми ж переробим
           усю вашу вічну роботу,-
           Лишайтесь, матусю.
           Навіки лишайтесь. Не йдіть.
           Вона посміхнулась,
           красива і сива, як доля,
           Махнула рукою -
           злетіли увись рушники.
           "Лишайтесь щасливі",-
           і стала замисленим полем
           На цілу планету,
           на всі покоління й віки.

                                   Борис Олійник

***

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману

лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.
Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

                                                  Василь Симоненко

***

Я - жінка! Ви чуєте, люди, я свічка,
Запалена Господом на віки!
Неправда, що я - ребро чоловіче.
Цю казку придумали чоловіки.
Я жінка, я - річка бурхлива й неспинна,
Що в повінь зриває верхи берегів.
Хто каже, що я підкорятись повинна?
Це ще одна вигадка чоловіків!
Я - жінка, природою створена пісня,
Яку чоловік заспівать не зумів.
Я - мрія і спогад, майбутнє й колишнє.
Я щось незбагненне для чоловіків.
Я - жінка, я вільна, як думка одвічна.
На думку не можна надіть кайдани.
Це ти мене в рабство продав, чоловіче,
І грішна я стала з твоєї вини.
Та я лише жінка. Я прагну кохання,
Я все пробачаю тобі неперед.
З твоєї криниці я - крапля остання.
Для вуст твоїх згірклих я - липовий мед.
Я - жінка, я враз перекинусь на зілля
І гоїти рани візьмуся тобі.
Я непередбачена, незрозуміла:
Я плачу від щастя, сміюся в журбі.
Я - жінка, я дійсно слабка половина.
Нехай переможцям лаврові вінки!
Історію творять, звичайно ж, мужчини,
Але лише так, як захочуть жінки!

Оторвавшись от коляски,

Сделал мальчик шаг, второй.

Показался дивной сказкой

Лес узорный, расписной.

Как на дальнюю планету

Прилитевший человек,

Он тихонько тронул ветку

И рябиновый побег.

А потом он сделал третий,

Важный шаг, уже смелей!

Он открыл цветы и ветер,

Прибежавший из полей...

Над его головкой снежной

Пролетела стрекоза.

Лес задумчиво и нежно

Заглянул в его глаза.

Головой кивнули кедры:

Мол, смелей в наш мир входи,

Указав рукою щедрой

Путь, лежащий впереди.

Серый зяблик встрепенулся,

Дружелюбно просвистел,

И мальчишка улыбнулся,

Что-то весело запел.

Как в распахнутые двери,

Он пошёл, пошёл, пошёл...

На его земле - он верил -

Прочно всё и хорошо!

***

Мама - це перше слово, яке вимовляє дитина. І скільки б тобі не було років, - п’ять чи п’ятдесят, - тобі завжди потрібна МАМА, і твої сни оберігає МАТИ!

Как часто невниманьем обижаем

Мы в юности отцов и матерей!

Домой из института приезжаем,

К своим друзьям торопимся скорей.

На завтра отложив все разговоры,

Едва успев костюм дорожный снять,

В заречные, зовущие просторы

Стремглав летим мы детство доганять.

В своих подруг бросаем мы цветами,

Забыв нарвать для матери букет...

А мать не спит! Живёт и дышит нами,

Обновы шьёт, готовит нам обед...

Нас держит лес. Не отпускает Кама.

Уже темно. Поужинать и спать.

И лишь во сне мы повторяем: „Мама!“

И наши сны оберегает МАТЬ!

А ночь идёт, всю землю обнимая,

Баюкая уснувшие дома...

Но МАТЬ не спит! Я это понимаю

С тех пор, как стала МАТЕРЬЮ сама!!!

***

Чуть скрипнет дверь,- приходит мама 
В мои ромашковые сны... 
Склонившись, шепчет все упрямо: 
„Ах, только б не было войны!“ 

А я бегу, бегу по полю 
Среди цветов и тишины... 
Вслед слышу мамин голос с болью:
„Ах, только б не было войны!“ 

Спешат навстречу мне березы, 
Заслышав звонкий гром весны, 
А мама, вздрогнув, вытрет слезы: 
„Ах, только б не было войны!“ 

- Что так волнует тебя, мама? 
Лицо какое у войны? -
Реснички сводят мне упрямо 
Мои ромашковые сны. 
                                        (Алексей Жилин)

***

Склонилась ночью мама над кроваткой

И тихо шепчет Крошечке своей:

«Ты только не болей, мой Зайчик сладкий,

Прошу тебя, ты только не болей…»

Когда болезнь к ребёнку подступает,

Рыдает материнская душа

И мама до утра не засыпает,

К щеке прижав ладошку малыша…

Когда блестят глаза не от веселья,

Когда температурит сын иль дочь,

То сердце мамы плачет от безсилья,

Пытаясь все болезни превозмочь…

Укутав нежно Счастье в одеяло,

Прижав своё Сокровище к груди,

Она без перерыва повторяла:

«Уйди, болезнь, от сына, прочь уйди!»

И ни одно лекарство так не лечит,

Как мамина забота и тепло…

Любовь – ребёнка счастьем обеспечит,

Отгонит все недуги, беды, зло…

Для матери важней всего на свете

Здоровье, счастье собственных детей.

И точно так же маму любят дети:

Взрослее став, заботятся о ней…

Прошли года… В кровати мать больная.

Ей шепчут двое взрослых сыновей:

«Ты только не болей, моя родная,

Прошу тебя, ты только не болей!!!»

***

„Некрасивых женщин не бывает!“-
Заявляю скептикам иным!
В женщине мужчина открывает
То, что незаметно остальным.

Время набирает обороты,
Как мотор на взлётной полосе…
Некрасивых женщин не бывает...
Жаль, бывают счастливы не все!

В переливах радуг и росинок
На земле, под небом голубым,
Не бывает женщин некрасивых
Среди тех, кто любит и любим!

Годы, вы над женщиной не властны –
И, конечно, это не секрет.
Для детей все матери прекрасны!!!
Значит, некрасивых женщин нет!

Пусть дожди звенят на тротуарах,
Пусть снежинки кружатся дразня, –
Знаю, не бывает женщин старых,
Если есть их юности друзья.

Женщина и в горе забывает
Подвести любви своей черту...
Некрасивых женщин не бывает!
Только нужно видеть красоту!!!

***

Какое слово – Берегиня!

В нем просьба: береги меня!

В нем преклонение: богиня!

И утешение: родня!

Когда она очаг хранила,

Тепло от ветра берегла, -

Она не просто мир творила –

Она была врагиней зла.

Она лишь взглянет – щеголь свянет,

Пройдет – с ноги собьется полк.

Ах, эти древние славяне

В улыбке женской знали толк!

А в чем источник достославной

Той силы? Сам себя спроси!

Быть может, верность Ярославны –

Солдатки первой на Руси?

Быть может, матери-хозяйки

И всепрощенье, и разнос?

Быть может, смелость первой Чайки,

Поднявшей женщину до звезд?

Быть может, красота земная

И страсть, причастная огню?

Быть может…Я и сам не знаю –

Лишь я колени приклоню.

Не потому ли и поныне

Я помню: завещала мать

Славянским словом Берегиня

Родную землю называть!

***

Без Свята немає Святині!
Кришталяться будні у часі.
А Мати - найстарша Богиня
В сімейному іконостасі.

***

Низько вклоняємось Вам, Мамо, за Ваші терпіння, витримку, дивовижну мудрість і мужність, з якими Ви, долаючи нинішні негаразди, зберігаєте віру в завтрашній кращий день для своїх рідних і близьких, для нашої країни. Тож здоров'я вам, тепла і благополуччя. Хай під променями травневого сонця розтануть усі ваші негаразди!

Матінко люба, зозуленько мила,

Щирі вітання тобі!

Зичу я щастя, здоров'я і мирув домі твоєму завжди!
***
Матусю,
Хай збудеться все, що Ти хочеш,
Хай збудеться все, що чекаєш,
Хай стежка проляже в трояндах,
Яку Ти в житті прокладаєш.
Матусю,
Хай буде удача у всьому,
Добробут хай буде у домі,
Багатство і радість, й наснага,
І шана людська і повага! 
***
Спасибі, Матусю, Тобі,
За те, що я живу на світі.
І в цей прекрасний світлий день
Я подарую Тобі квіти.
Свята, прекрасна, дорога.
Тобі моя душа співає.
Любов Твоя така палка
На світі зло перемагає.
Проведи мене, Мамо, будь ласка
Проведи мене у цей світ.
Хай простелиться ніжна, криласта
Мені дорога услід.
Відгородить вона мене всюди
Від нещасть і біди.
Проведи мене, Мамо, між люди,
В білий світ проведи.
Рідна Мамо, подай мені руку,
Щоб не впасти, як тяжко мені.
Мою щиру любов на цім світі
З вдячним серцем дарую Тобі!
***
Спасибі за ласку, за щире тепло
Недоспані ночі, турботи й добро.
Здоров’я міцного Вам зичимо щиро,
Любові і радості, злагоди й миру!
***
Я Тебе вітаю із великим святом.
Я Тобі бажаю радості багато.
Хай сміється сонце з голубого неба,
І троянда перша зацвіте для Тебе.
Хай в житті Твоєму горя не буває,
На устах усмішка маком розцвітає.
Хай для Тебе гарна буде кожна днина,
Дорога матусю, будь завжди щаслива!
Синього неба і все, що я маю.
Нехай Тебе любить, хто милий душі,
Цього я від серця бажаю Тобі!
***
Тебе, рідненька, раді привітати 
В святкові та буденні дні,
Бо ти для нас єдина, мамо, 
І кращої немає на землі.
Тож зичимо в здоров’ї вік довгий прожити,
щоб всіх на століття могла запросити!
***
Мамо найдорожча,
Мамочко єдина,
Щирі побажання –
Від доні, від сина.
Квіточок пахучих
Принесли багато
В цей травневий ранок,
У велике свято!
***
Мама! Немає милішого слова –
Ти ж бо життя, і творіння, й основа,
Пензель, перо надихались Тобою,
Вічна Ти в пісні – з болем, любов’ю. 
***
Слів чудових безліч хочеться сказати
І всього багато щиро побажати.
Скільки є на світі квітів, а на них роси, -
Стільки зичимо Вам щастя, радості завжди.
Щоб кожен день здавався святом -
Квітучим, щедрим і багатим!
***
В День Матері бажаю
Краси, насолоди
І вічної вроди!
Від Бога – здоров’я,
Сил – від природи!
Тепла і натхнення,
Любові і сміху,
Від рідних і друзів –
Безмежної втіхи!
***
В цю урочисту, неповторну мить
Підношу Тобі ніжні квіти,
Ласкава доля хай Тебе благословить
На щасливі, многії літа!
***
Hаша мама, мов калина,
Як прекрасна ружа,
Хоч літа тихенько плинуть,
Ще весела й дужа.
До людей усіх привітна,
До діток ласкава,
Добра іде про матусю
Поміж люди слава!
***
Рідненька, найкраща, єдина!
Щоб Ти не схилилась ніколи в журбі.
І сонце, і зорі, і даль журавлину
Від щирого серця даруєм Тобі.
І в осінь, і взимку, весною і влітку,
Щоб щастя й здоров'я у тебе було
Уклін Тобі, наша люба лебідко,
За ласку Твою і за Твоє тепло!
***
Боже, Отче наш єдиний, Нашу маму збережи,
Її кожну мить й годину у своїх руках держи.
Одаруй її здоров’ям, в смутку завжди потішай,
В тяжкій праці повсякчасно все життя благословляй.
Дай, щоб люба наша ненька довгі роки прожила,
І здорова, і весела всім на радість нам цвіла!
***
Xай молодість Твоя ще довго квітне,
Нехай усмішка сяє на вустах.
І лиш хороше, лагідне, привітне
Тобі в житті перетинає шлях.
Щастя хай веселкою сміється,
Квіти квітнуть на Твоїм путі,
В радості й здоров'ї серце б’ється,
Мрії всі збуваються в житті!
***
Якби в словах була пророча сила, 
А в серці полум’я цвіло,
То ми б для тебе все зробили, 
Щоб дня в житті сумного не було!
Всю доброту, яка існує в світі, 
Всю радість, що живе поміж людей,
Найкращі всі на світі квіти 
Даруємо тобі у цей святковий день.
Достатком хай оселя буде повна, 
Нехай скликає внуків та дітей,
А ти, красива, горда і щаслива, 
До сотні літ стрічала щоб гостей!
***
Вас щиро вітає вся наша родина,
Матусю рідненька, матусю єдина,
Усі ми Вас любим і всі поважаєм,
Усі ми Вам щастя, здоров’я бажаєм! 
Спасибі, матусю, що життя дарували,
Спасибі, матусю, що Ви нас навчали.
Спасибі, рідненька, за вічну турботу,
За щире бажання добра нам усім.
Хай серце ще довго у грудях палає,
А руки, мов крила, внучат пригортають.
Здоров’я міцного зичимо щиро,
Ласки від Бога, від дітей – тепла,
На многії щасливії літа!
***
Ніхто любити так не вміє,
Ніхто так словом не зігріє,
Ніхто не зможе так чекати,
Як рідненька наша Мати.
***
Люба бабусю і матінко мила,
Спасибі матусю, спасибі бабусю,
За щирість сердечну й турботу про нас,
За руки Твої, що не знають спочинку,
Готові на поміч прийти повсякчас.
Дай Боже Вам жити і горя не знати,
Щоб соту весну із нами стрічати.
Ми дякуєм Богу, що Ви у нас є,
Хай силу й здоров’я Господь Вам дає!
***
Матусю, бабусю, Ви наша єдина,
Вас щиро вітає вся наша родина.
І діти, й онуки Вам, дорогенька,
Шлють щирий уклін від серця, рідненька!
Дай Боже, Вам жити і горя не знати,
Щоб сотую осінь із нами стрічати!